ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

(на базі об’єднаної структури професійних училищ №10, №37, №40)

Запрошує на безкоштовне навчання за спеціальностями:

  На базі 9 класів
(термін навчання 3 роки)

 На базі 11 класів

 ОБИРАЙТЕ ПРОФЕСІЮ РАЗОМ З НАМИ!

 

 strelka

Dodonov

 

Психолог, керівник психологічного

гуртка «Пізнай себе»

Додонов Андрій Юрійович

 

 

     Раніше людей, які зверталися до психолога, вважали психічно нездоровими. Проте, в сучасних умовах, коли суспільні процеси стають більш динамічними, часто виникають напружені ситуації у взаєминах між людьми. Люди стали дедалі частіше користуватися послугами психолога.

Психолог – фахівець, що здобув психологічну освіту.

     Психологічна – це не медична освіта, і тому психолог (на відміну від психіатра) не має права виписувати ліки. Області застосування його знань психологічне консультування здорових людей. Роботою психолога є виступати певним дзеркалом, дати людині можливість побачити своє життя, проблеми збоку. Застосувати все те, що може допомогти звести містки між собою і собою, собою і людьми. Не треба думати, що психологи змінюють життя, ні – психолог довго слухає клієнта після чого допомагає знайти вихід з різних ситуацій. Шляхи вирішення проблем закладені в самій людині, необхідно лише допомогти усвідомити їх.

Чи дає психолог поради?

     У процесі надання психологічної допомоги психолог прагне до того, щоб приймати клієнта таким, який він є, створити умови для його самовизначення й особистісного зростання, а також до того, щоб він по-новому подивився на власну поведінку. Тому, як правило, психологи не дають поради. Там де це доречно, психологи воліють надавати інформацію, тому що познайомити з інформацією – це не те ж саме, що дати пораду. Поради належать тому, хто їх дає. Інформація ж належить клієнтові, він може її використовувати тоді й так, як вважає за потрібним, або ж повністю проігнорувати їх.

     До психолога може звертатися будь – хто з учасників навчально – виховного процесу (батьки, педагоги, учні) з різноманітними питаннями, які стосуються, наприклад:
     – Проблем поведінки учнів (впертість, підвищена тривожність, сором’язливість порушення навчальної дисципліни, …).
        – Агресивності, жорстокості, насилля у родині і серед однолітків.
        – Проблем усиновлення, опікунства.
        – Проблем неуспішності в навчальній діяльності, пропусків занять.
        – Особистих та сімейних проблем.
     – Проблем батьки-діти (проблема другої дитини, непорозуміння в стосунках з батьками – дітьми вдома, допомога під час розлучення, втрати одного із батьків тощо).
        – Конфліктів в системі «педагоги-батьки».
        – Проблем у стосунках “педагог – учень”.
        – Проблем у стосунках «педагог – педагог».
        – Міжособистісних стосунків учнів, конфліктів з одногрупниками.
        – Виходу із депресивних, стресових станів.
        – Проблем лідерства.
        – Крадіжок.
        – Дружби, кохання.
        – Попередження та подолання шкідливих звичок, залежностей.
        – Статевого виховання, статевих стосунків в ранньому віці, ранньої вагітності.
        – Шляхів покращення соціально-психологічного клімату в групі.
        – Адаптаціі в колективі.
     – Самовдосконалення (пізнання себе, власних здібностей, можливостей, бажання краще вчитися, розвиток пізнавальної сфери).
        – Ціннісних орієнтацій, самореалізації в житті.
        – Попередження суїцидальних роздумів та суїцидальної поведінки учнів.

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

     Мета психологічної служби полягає у забезпеченні доступної та своєчасної кваліфікованої психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу та у створенні сприятливих умов для розвитку і соціалізації, психологічного комфорту і безпеки ліцеїстів..

                      Основні завдання  психологічної служби ліцею:

     - оптимізація навчально-виховного процессу;

     - поліпшення психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективах;

     - профілактика негативних соціальних явищ та пропаганда здорового способу життя;

     - соціально-психологічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, учнів з ускладненою поведінкою та умовами виховання;

     - профілактика деліквентної та деструктивної поведінки;

     - профілактика насилля та жорстокого поводження;

     - соціально-психологічний  супровід;

     - робота щодо розвитку соціально-психологічних компетенцій учнів;

     - соціально-психологічне забезпечення методичної роботи закладу;

 

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ 

     Практичний психолог - фахівець, який надає психологічну допомогу в ситуаціях, що вимагають психологічного втручання з використанням спеціальних знань і технологій.

     Практичний психолог досліджує психологічні аспекти  та особливості особистості, її розвитку, становлення, взаємодії з оточуючими за допомогою психодіагностичних методик, спостережень, анамнезу.

     Практичний психолог розробляє, апробує та впроваджує корекційно-розвивальні програми для учнів, педагогічних працівників, батьків.

     Практичний психолог контролює дотримання психогігієнічних умов навчання і розвитку дітей в освітніх установах і сім'ї, забезпечення гармонійного, психічного розвитку та формування особистості дітей, елімінування несприятливих психологічних факторів в освітньому середовищі, сім'ї.

     Практичний психолог забезпечує умови оптимального переходу дітей на наступну вікову ступінь, попередження можливих ускладнень у психічному розвитку і становленні особистості учнів  в процесі безперервної соціалізації;

     Практичний психолог активно взаємодіє з учнями та педагогічними працівниками, що забезпечує психічний розвиток і становлення особистості дітей

     Практичний психолог реалізує  індивідуально-орієнтовані заходи по зниженню або усуненню відхилень у психічному, моральному розвитку учнів.

     Практичний психолог консультує батьків з питань виховання, сімейних і міжособистісних взаємодій; представників інших служб та державних органів, які звертаються в освітній заклад з питаннями, пов'язаними з розвитком дітей, з проблем вікових та індивідуальних особливостей психічного, особистісного розвитку молоді. 

     Практичний психолог сприяє отриманню педагогічними працівниками своєчасної інформації про індивідуально-психологічні особливості учнів, динаміку процесу розвитку, необхідної для надання психолого-педагогічної допомоги.

Нормативно-правова база соціально-психологічної служби

     Закони Украни

1. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III

2. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 № 2998-XII

3. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 № 2558-III

4. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 № 2789-III

5. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 № 966-IV

6. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV

       Укази Президента України

1. Положення про психологічну службу системи освіти України від 02.07.2009 № 616

2. Про затвердження Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 17.10.2007 № 1242

3. Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки» від 22.04.2006 № 229-р

       Накази Міністерства освіти і науки України

1. «Про затвердження Типового положення про центри практичної психології і соціальної роботи» від 14.08.2000 N 385

2. «Про затвердження Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України» від 20.05.2001 N 330

3. «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України» від 28 грудня 2006 року N 864

4. «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» 16.01.2004  N 5/34/24/11

5. 16 червня 2015 року № 641 Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

6. Закон України «Про освіту», Положення про психологічну службу у системі освіти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 22 травня 2018 року № 509, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 року за № 885/32337), відповідно до пункту 2.4 наказу Міністерства освіти і науки України від 08 серпня 2017 року № 1127 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2020 року»

 strelka

Психологічна самодопомога

vzp

 Вправа «Самоконтроль зовнішнього прояву емоцій»

     В момент дії стресових факторів, при зростанні емоційного напруження, необхідно запустити питання самоконтролю:

    «Як виглядає моє обличчя? Чи стиснуті мої зуби? Як я сиджу? Як я дихаю?».

Якщо виявлені ознаки напруження, необхідно:

vzp1

  1. Довільно розслабити м'язи, для розслаблення мімічних м'язів використовуйте наступні формули: м'язи обличчя розслаблені; брови вільно розведені; лоб розгладжений; розслаблені м'язи щелепи; розслаблені м'язи рота; розслаблений язик, крила носа; все обличчя спокійне і розслаблене.
  2. Зручно сісти, встати.
  3. Зробити 2—3 глибоких вдихи і видихи.

Вправа «Повітряна кулька»

    Уявіть собі, що у ваших грудях знаходиться повітряна кулька. Вдихніть через ніс і повністю заповніть легені повітрям. Видихніть його ротом і відчуйте, як воно виходить з легень. Повторюйте, не поспішаючи. Дихайте та уявляйте, як кулька наповнюється повітрям і стає все більшою та більшою. Повільно видихніть ротом, ніби повітря тихенько виходить з кульки. Зробіть паузу і порахуйте до десяти. Знову вдихніть і наповніть легені повітрям. Затримайте його, порахуйте до 3-х, уявляйте при цьому, що кожна легеня — це надута кулька. Видихніть. Відчуйте, як тепле повітря проходить через легені, горло, рот. Повторіть 3 рази, вдихаючи та видихаючи повітря. Зупиніться та відчуйте, що ви сповнені енергії, а все напруження зникло.

Вправи на візуалізацію

   Образи пам'яті, що штучно створюються уявою людини, по різному впливають на її психічний стан. Чим приємнішим є образ, що викликається, тим більший позитивний емоційний стан він створює. Психологами виявлений так званий «ефект Пігмаліона»: людина поводить себе так чи інакше, керуючись тим, якою вона себе уявляє. Уявляє себе людина спокійною, впевненою, повною сил і енергії, і поведінка її стає аналогічною. Уявляє активною, сильною, енергійною, і справи робляться швидко і якісно.

Вправа «Висока енергія»

   Мета: заряд короткотривалої енергії і її оптимальне використання. Необхідний час: 3 хв. Уявіть собі яскраве нічне зоряне небо. Виберіть собі найяскравішу зірку. А тепер проковтніть її... Вона вибухає в вас, наповнюючи весь організм енергією. Енергія проникає в усі клітини вашого організму, наповнюючи його бажанням щось зробити, змінити, виправити. Сміливіше, не чекайте, дійте!

Вправа «Поплавок в океані»

     Сядьте зручно. Дихання спокійне та рівне. Закрийте очі і розслабтеся. Уявіть, що ви маленький поплавець в океані. У вас немає мети, компасу, карти, керма, весел. Ви рухаєтеся туди, куди несе вас вітер і океанські хвилі. Велика хвиля може на якийсь час накрити вас, але ви знову виринаєте на поверхню... Спробуйте відчути ці поштовхи і виринання... Відчуйте рухи хвиль, тепло сонця, краплі дощу... пружність товщі моря під вами, яка підтримує вас. Прислухайтеся до свого тіла, які відчуття виникають у вас, коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у великому океані?

 strelka

Розвиток та самовдосконалення.

Вправи на розвиток мислення

  vrs1 Застосування різних методик для розвитку гнучкості мислення вкрай важливо, враховуючи, що ми живемо у вік інтелекту, коли від рівня останнього залежить не тільки добробут, а й повнота життя. Адже що таке мислення? Це відображення дійсності, аналіз нескінченного потоку інформації, заснований на нашому досвіді і, звичайно, інтелекті.

   «Я мислю, отже, я існую», – сказав великий математик Рене Декарт. Всі ми, в тій чи іншій мірі, є істотами розумними, проте це не означає, що наш розум не потребує тренуванні. Точно так, як ми повинні приділяти увагу фізичним вправам, щоб підтримувати у формі тіло, необхідно тренувати свій розум. І хоча, на відміну від м'язів, наші думки завжди знаходяться в русі, важливо впорядкувати їх потік, зробити його сильним і, головне, глибоким. Для цього необхідно створити умови розвитку мислення, застосовуючи різні прийоми.

Пропонуємо декілька простих методів
та вправ для розвитку мислення

     Грайте в логічні та інтелектуальні ігри (шахи, шашки, нарди, розгадування головоломок, логічні комп’ютерні ігри).

  1. Придумайте 10 речень, початкові літери якого складають яке-небудь недовге слово. Наприклад «СТІЛ» – «Сіяти талант і любов», «Сміються Толя і Люда», «Став тато Івана лякати » і т.д.
  2. Перерахуйте максимальну кількість синонімів до якогось слова.
  3. Придумайте асоціативні назви до оточуючих вас предметів. Наприклад, не лопата, а «землекопалка» і т.д.
  4. Придумайте якомога довший ланцюжок зі слів, де кожне наступне буде починатися з перших двох літер попереднього. Наприклад, канава – вариво – волосся – сяйво – воля–лялька….
  5. Пробуйте одночасно писати лівою та правою рукою одне й те саме слово.
  6. Уявіть, що ви описуєте інопланетянинові, незнайомому з земними явищами, що значить дощ, плач, щастя і т.д. Постарайтеся максимально доступно пояснити їх значення.
  7. Запишіть кілька слів цифрами, де кожна цифра відповідає порядковому номеру букви в алфавіті.
  8. Виберіть довге слово і складіть з його літер максимальну кількість інших слів.
  9. Хорошим засобом для розвитку мислення є вирішення математичних задач і простих прикладів у великих кількостях.

     Не лінуйтеся приділяти тренуванні 10-15 хвилин на день, і дуже скоро ви помітите, що завдання виконувати стає все легше, а значить, ваше мислення стає гнучкішим.

vrs


 strelka

2342424

Порозуміння та конструктивне спілкування з підлітком

       Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим.

     Нижче наведено кілька корисних порад, які допоможуть  батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними:

Інтерес

     З’ясуйте,  що  подобається  вашій дитині. Коли  ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею. Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

Вимогливість

     Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

     Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка, просто спрямуйте його.

Спілкуйтеся щодня

     Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

     Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Терпіння

     Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку.

Упереджувальний підхід

     Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

Єдиний фронт

     У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці.. Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.


 strelka

1455007209

РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо тактики поведінки при вирішенні конфлікту

  1. Виявляйте увагу до співрозмовника.
  2. Виявляйте доброзичливість, товариськість.
  3. Намагайтеся бути розкутим.
  4. Будьте терпимими до слабостей інших, співчувайте їм.
  5. Постійно підтримуйте зворотний зв’язок.
  6. Можна уповільнити режим бесіди, якщо співрозмовник хвилюється.
  7. Стежте за співрозмовником і встановіть із ним контакт.
  8. Намагайтеся дивитися партнерові просто в очі.
  9. Спробуйте подумки стати на його місце і зрозуміти його.
  10. Спробуйте відчути: «А як би мені було?».

РЕКОМЕНДАЦІЇ
для покращення взаємин в учнівському колективі

  1. Щиро і доброзичливо стався до всіх одногрупників. Умій поважати їх, бачити позитивні сторони людей, будь привітним і щедрим на схвалення.
  2. Виявляйте щиру, безкорисливу зацікавленість до всіх одногрупників.
  3. Будь відвертим у стосунках. Якщо тобі щось не подобається, знайди в собі сили та сміливість відкрито заявити про це.
  4. Не нав’язуй своєї думки товаришам. Дай їм самим дійти потрібного висновку.
  5. Доводячи щось іншим, ясно, точно й аргументовано викладай свої думки. Але якщо ти помилився, відкрито визнай це перед одногрупниками.
  6. Зміцнюй у товаришів віру в себе. Тоді у них виникне бажання самовдосконалюватися, що піде на користь і їм, і групі.
  7. Не висміюй своїх товаришів.
  8. Завжди виконуй обіцянки.
  9. Не чекай, коли тебе покличуть на допомогу, намагайся прийти сам.
  10. Допомагай і захищай тих, хто слабший за тебе.
  11. Не вважай себе всезнайкою і не вихваляйся вміннями перед іншими. Це призведе лише до неприйняття і відчуження.
  12. Перш ніж когось засуджувати, спробуй виявити причини негативного вчинку, поведінки. Критикувати і засуджувати вміє кожен, а зрозуміти людину і допомогти їй виправити свою помилку – дано не багатьом.
  13. Перед тим, як висунути вимоги іншим, висунь їх собі.
  14. Шануй думку товаришів. Якщо виникає суперечка, намагайся уникати категоричності і висловлювань на кшталт: «Це все дурниці!». Так ти викличеш лише роздратування і бажання зробити навпаки.
  15. Роби внесок у спільну справу. Тільки спільними зусиллями можна досягти мети.
  16. Виявляй ініціативу, бери активну участь у колективних справах.
  17. Спробуй завоювати собі авторитет серед одногрупників сьогоднішніми справами, а не колишніми заслугами.

porada y4niam

 strelka

1fdbacpp004099

Актуально про головне: 
способи збереження та зміцнення здоров’я
в умовах сучасного темпу життя    
(за матеріалами семінару-практикуму
«Професійне здоров’я сучасного педагога»)

       1. Прості правила для здоров’я:

       1.1. Важливо вміти захистити свій голосовий апарат. Отже, наливаємо в інгалятор відвар будь-яких «антипростудних» трав, а також траву валеріани й дихаємо кілька хвилин. У вихідні й після роботи витримуємо голосовий спокій. Не забуваємо зберігати в порядку ясна й зуби.

       1.2. Дуже добре використовувати як ліки натуральні ефірні олії. Це універсальні профілактичні, лікувальні й реабілітаційні засоби. Вони позитивно впливають на весь організм, добре переносяться, не викликають ускладнень, звикання. У хатніх умовах робимо гарячі інгаляції з олією ялиці, сосни, евкаліпта. Взагалі, достатньо капнути одну краплю ефірної олії на свої долоні, з’єднати їх човником і, щільно прикривши ніс, кілька разів глибоко вдихнути. Ефірна олія обов’язково подіє. Крім протизапальних, існують олії тонізувальні (розмарин, бергамот, лимон), розслаблювальні (лаванда, ладан, сандал), імуностимулювальні (чебрець, лимон, ялиця).

 Застосування деяких ароматів:

  • лаванда – здійснює заспокійливу, антибактеріальну дію на весь організм;
  • імбир лікарський – збільшення обсягу й активності пам’яті, ліквідує невпевненість у собі;
  • лимонник китайський – підвищує працездатність, знімає втому;
  • меліса лікарська – знімає тривожність і головний біль;
  • м’ята перцева – підвищує концентрацію уваги, тонізує;
  • троянда дамаська – бадьорить;
  • розмарин лікарський – підвищує гостроту зору;
  • чебрець звичайний, чайне дерево – здійснює психостимулювальну дію;
  • базилік звичайний, гвоздичне дерево – психотропна, антидепресантна дія, активізує розумову діяльність.

       1.3. З метою профілактики ГРВІта кишкових отруєнь вживайте в достатній кількості часник і цибулю. Корисність цибулі й часнику пояснюють властивостями сильних природних антибіотиків – фітонцидів. Також цибуля і часник рекомендовані під час депресії й загальмованої свідомості. Але слід пам’ятати, що часник може збільшити ризик кровотечі: його не можна вживати напередодні хірургічних втручань.

       1.4. Необхідно достатньо уваги приділяти своєму харчуванню. Відмовтеся від звички випивати зранку тільки чашку кави, а на ніч наїдатися. Приділіть уранці 10-15 хвилин для того, щоб повноцінно поснідати за спокійних умов. Повноцінний сніданок – це не бутерброд з гарячим чаєм або йогурт з холодильника. Їжа повинна бути хімічно, термічно і механічно збережена. Хімічно збережена їжа має містити якнайменше сильнодіючих прянощів, приправ, кофеїну, що негативно впливають на шлунково-кишковий тракт і шкірний покрив. Під термічно збереженою їжею розуміють відмову від звички пити гарячий, як окріп, чай, а також вживати продукти прямо з холодильника. Механічно збережена їжа – зварена або печена. Щоб правильно засвоювати всі вітаміни й поживні речовини, необхідне часте, але дрібне харчування. Завжди беріть із собою на (навчання) роботу фрукти, горіхи, шоколад, для того щоб можна було перекусити, коли відчуєте легкий голод. Це гарантовано дозволить вам не набрати зайвої ваги.

       1.5. Часто сучасній людині не вистачає часу, щоб побути на свіжому повітрі, а також активно порухатися. Намагайтеся ходити на роботу (навчання) та з роботи пішки. Це допоможе Вам перед заняттями відчути бадьорість, а після занять зняти денне напруження. Перед заняттями, а також на перервах об’язково провітрюйте приміщення. На стелі кабінету бажано розмістити офтальмотренажер, за допомогою якого на кожному занятті протягом двох-трьох хвилин викладач разом зі студентами може зробити зарядку для очей. Надзвичайно корисні фізкультхвилинки, що викладач може виконувати разом зі студентами. Необхідно обрати правильну позицію щодо свого здоров’я.

       1.6. Щодня слід добре висипатися. Якщо ви рано прокидаєтеся, привчіться вчасно лягати спати. Робіть контрастний душ. Розраховуйте власні сили: якщо на роботі ви часто перебуваєте в стресовому стані, подумайте над тим, щоб змінити вид діяльності або зменшити навантаження.

       1.7. Щоб не старіти, потрібно намагатися бути завжди в гарному душевному стані, позитивному настрої, з посмішкою на обличчі.

 

       2. Методи контролю дихання:

  • «ритмічне дихання» – помітивши, що Ви починаєте хвилюватися (напружуватися, обурюватися), починайте дихати на «раз-два-три». Вдих (1-2-3), видих (1-2-3). Потім спробуйте зробити видих ще тривалішим (1-5, 1-7);
  • «дихання через руки» – щоб не відволікатися на лічбу, можна просто уявити собі, що Ви «дихаєте руками»: вдихаєте повітря через одну руку, а видихаєте через іншу. Завдяки такому простому прийому Ви не просто зможете утримувати повільний темп дихання, а не втратите контакт із тілом;
  • «комбіноване дихання» – цей метод дає змогу одночасно використовувати три групи прийомів профілактики стресу: уповільнення дихання, підтримання контакту з тілом і розслаблення м’язів тулубу. Для цього необхідно вдихнути спочатку на повні груди так, щоб вони помітно піднялися. Потім «перемістити» повітря до живота (він також має надутися). Видих слід здійснювати в два етапи: спочатку виштовхувати повітря з живота, потім – із грудей. 4-5 таких комбінованих вдихів-видихів допоможуть Вам відчути себе значно спокійніше й розслабленіше.

       3. Імаженативні методи – вправа «Тепла течія». Уявіть, що Ваші ступні занурилися у теплу течію. Ви поступово йдете все глибше і глибше, вода приємно омиває Ваше тіло. Ви набираєте повітря в легені й занурюєтеся в потік, відчуваєте, як тепла вода тече по обличчю, забирає втому і роздратування. Сповнені сил та енергії, Ви повільно виходите на берег.

       Вправа «Висока енергія». Уявіть яскраве нічне небо. Виберіть собі найкращу зірку. А тепер… проковтніть її… Вона тепер всередині Вас і наповнює тіло енергією. Сила Всесвіту проникає у всі клітини Вашого організму, у Вас з’являється бажання щось зробити, змінити, виправити. Будьте сміливіші, дійте!

       4. Релаксаційні методи – вправа «Піджак на вішаку». Зняти напруження в м’язах можна не тільки лежачи або сидячи. А й стоячи чи навіть ідучи. Для цього достатньо уявити себе без кісток, ніби зробленим із гуми, або відчути своє тіло як піджак, що вільно висить на вішаку. Порухайте тілом, що наче вільно висить на хребті. Відчуйте, як вільно гойдаються руки, плечі й тазовий пояс, коли ви крутите своїм хребтом.

       5. Методи розподілу уваги – вправа «Ковток води». Якщо у стресовій ситуації у Вас є змога випити склянку води, не пийте похапцем. Уявіть, що Ви дегустуєте воду: відчуйте смак, температуру, консистенцію, зверніть увагу, як повільно вона тече по горлу, стравоходу й наповнює шлунок енергію.

Вправа «Ворона на шафі»

       Якщо якась людина викликає у Вас негативні емоції, а Вам доводиться взаємодіяти з нею, можна зменшити своє напруження, подумки домальовуючи реальну картину ситуації. Наприклад, уявіть цю людину дуже маленькою, у смішному вбранні або розташуйте її на значній відстані, у дивному місці, змініть в уяві тембр її голосу... Тобто знайдіть такі доповнення до психотравмуючої ситуації, що зроблять її кумедною або незначущою для Вас.

Вправа «Суперувага»

       Якщо Ви відчуєте, що починаєте хвилюватися, знайдіть у полі зору якийсь предмет (папірець на підлозі, пляму на столі, олівець) і розглядайте його дуже уважно, так, щоб знайти якнайбільше непомітних на перший погляд деталей. Якщо всі можливості побачити непомітне вичерпані, розширте поле зору – в зоні Вашої уваги мають одночасно перебувати до 5-7 предметів.

       6. Вправи для поліпшення роботи головного мозку та зняття розумового напруження:

1) Стоячи або сидячи, ноги разом, руки опущені, спина рівна. Повільно підняти руки вгору, потягнутися всім тілом, увагу зосередити на хребті. Тягнутися вгору, уявити могутнє дерево, корені якого міцно вросли в грунт, а потужний стовбур тягнеться до сонця. Ваш організм, як дерево, сповнюється силою, здоров’ям, бадьорістю. Утримувати позу 20-30 секунд. Потім руки повільно опустити, розслабитись.

2) Сидячи або стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені, голова і тулуб – на одній прямій лінії. Завести руки за спину, скласти долоні разом. Потім перевернути складені руки пальцями догори так, щоб мізинці торкались хребта. Лікті підняти, спину вирівняти. Утримувати позу 20-30 секунд.

3) Тіло пряме, голова прямо. Долоні покласти на потилицю, зчепивши в «замок». Вдих повільний. Тиснути долонями на потилицю, а потім на долоні 3-5 секунд, 1-2 секунди відпочити. Повторити 3-5 разів.

4) Стоячи або сидячи, спина прямо, руки вздовж тіла. Дихання повільне. Вдих, видих – плечі максимально звести вперед. Вдих – вихідне положення. Видих – максимально звести лопатки. Видих – вихідне положення (тричі). Вдих – підняти праве плече догори. Видих – вихідна поза. Вдих – підняти ліве плече догори. Видих – підняти плечі вгору. Видих – вихідна поза (тричі).

5) Сидячи спина рівно, руки у зручному положенні, тіло розслаблене. Написати в повітрі носом цифри від 1 до 10 або літери – своє ім’я.

6) Стоячи, ноги на ширині плечей, руки вздовж тіла. Вдих – руки вгору, трохи вигнутися назад. Під час видиху – різкий нахил уперед-униз із звуком «ха», затриматись у такому положенні на 5-10 секунд, повернутися у вихідну позицію.

7) Вправа-гра «Лялька». Ця вправа спрямована на психічне розслаблення в ситуації стресу. Потрібно уявити себе лялькою в якої дерев’яні руки, ноги, пальці й коліна. Спробуйте пройти в такому стані по кімнаті – стан напруги. Потім розслабте кінцівки. Повторіть вправу 2-3 раз.

       7. Методи нормалізації сну

       Сон необхідний не лише для відпочинку тіла людини, ай для відновлення іі психічного стану. Ті проблеми, що не вдається розв’язати наяву, можна розв’язати уві сні. У реальності це не діє, а для психіки дуже корисно, оскільки знімає зайве напруження. Тому для здоров’я потрібен не тільки тривалий (не менше 8 годин), а й якісний сон.

Вправа «Зниження надмірної активності»

       Безсоння часто пов’язане з активацією фізіологічних систем організму в наслідок денних емоційних навантажень. У такому разі подолати безсоння допомагають теплі ванни, заспокійлива музика та вдихання ароматів (м’яти, пачулі, меліси, сосни, апельсина тощо). Корисні також легкі гімнастичні вправи, піша прогулянка за 30-40 хв до сну.

Вправа «Сканування тіла»

       Ця вправа допоможе не лише зняти тілесне напруження, а й запобігти багатьом психосоматичним розладам. На вдиху уважно прислухайтеся до всіх відчуттів, що є в тілі («скануйте» тіло), шукайте в ньому найменші ознаки дискомфорту. Зверніть особливу увагу на кожну зі знайдених зон, зігрійте її своїм теплом, підживіть енергією. Намагайтеся не усунути дискомфорт, а просто сконцентруйте на ньому увагу. З кожним вдихом старайтеся відчувати якомога більшу ділянку свого тіла. І коли все тіло потрапить у зону Вашої уваги, спробуйте відчути, як енергія тіла рівномірно розподіляється по ньому, як зігрівається кожен м’яз і орган, особливо зверніть увагу на ті зони, де Ви відчували дискомфорт, тиск чи біль.

Вправа «Нездійсненні мрії»

       Часто причиною безсоння є надмірна активація мозку: людина старається проаналізувати день, що минув, переймається через невдачі, намагається розробити план на завтра, хвилюється з приводу майбутніх подій. Такі думки надто активізують мозок і не дають змоги заснути. Щоб перелаштувати мозок на знижений рівень активації, необхідно спрямувати свої думки у спокійне русло. Часто радять лічити до 100 або доки не заснеш. Проте мало хто може примусити себе займатися такою безглуздою справою. Краще зайняти себе чимось приємнішим.

       Можна спробувати, наприклад, помріяти: про золоту рибку, яка виконає Ваші три бажання; про своє наступне втілення; про відвідування інших цивілізацій… Про що завгодно, що приносить задоволення, але мало пов’язане з реальним життям. Що далі Ваші приємні фантазії будуть від реальності, то швидше прийде сон.

Вправа «Режисура сновидінь»

       Якщо Ви прокинулися від страшного сновидіння, то не варто намагатися одразу про нього забути. Краще спробувати пригадати якнайбільше деталей цього сну, відтворити сюжет і подумки завершити сон за власним сценарієм, що повністю влаштовув би. Так само можна працювати і з неприємними сновидіннями, що Ви  пригадали вранці.

       8. Сміхотерапія. Дослідження показали, що сміх може врятувати від усіх хвороб – причому не лише психологічних проблем або неврозів. Він знижує вироблення стресових гормонів, нормалізує тиск, підвищує імунітет. Останні дослідження вчених довели, що сміх різко активізує мозкову діяльність і є надійним знеболювальним засобом. Коли людина сміється, працюють приблизно 80 м’язів тіла. Одна хвилина сміху дорівнює 45 хвилинам виконання фізичних вправ і продовжує життя (за різними даними) на термін від 15 хвилин до однієї доби.

       9. Музикотерапія. Одним з найбільших стимуляторів емоцій є музика. Ще в Стародавній Греції Платон виділяв два методи виховання: гімнастику – для виховання тіла і музику – для виховання душі. Наприклад, «Місячна соната» Бетховена чудово знімає знервованість, служить для людини своєрідним немедикаментозним транквілізатором; вже після 10-хвилинного прослуховування творів Моцарта значно зростає швидкість розв’язування завдань на просторове мислення; музика Йозефа Гайдна сприяє швидкому залагодженню міжособистісних конфліктів, сварок; для зменшення почуття тривоги й невпевненості можна послухати «Мазурку» Шопена, «Вальс» Штрауса чи «Мелодії» Рубінштейна; для загального заспокоєння – «Симфонію № 6» Бетховена ч. 2 або ж «Аве Марію» Шуберта; для зняття симптомів гіпертонії – «Концерт ре-мінор» для скрипки Баха; для підняття загального життєвого тонусу та покращення саморегуляції, активності й настрою – «шосту симфонію» Чайковського. Науково доведено, що музика може зміцнювати імунну систему, сприяє зниженню захворюваності ГРВІ, поліпшує обмін речовин, унаслідок чого активніше проходять відновлювальні процеси організму.

       10. Арт-терапія (лікування душі засобами мистецтва): образотерапія, лялькотерапія, казкотерапія, фототерапія, пісочна терапія та ін..

       11. Хобі (улюблена справа). Дозволяйте собі робите те, що Вам найбільше подобається. Зцілення не в тому, що людина робить, а в тому, як вона до цього ставиться.

       Робіть те, що тішить Вас: грайтеся з дітьми, приділяйте більше часу коханій людині, рідним, зустрічайтеся з друзями, займайтеся улюбленими справами, але не забувайте про найважливіше у Вашому житті – власне здоров’я!

 

Як допомогти дітям пережити лихо: 

       Як учитель, Ви можете зробити дуже багато для того, щоб заспокоїти своїх учнів і допомогти їм розібратися зі своїми думками та почуттями стосовно суспільних катастроф, конфліктів, їх впливів на родину і громади. Постійний та регулярний контакт з вчителями та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. Сьогодні Ваша впевнена позиція, відданість, співчуття та професійні навички стають особливо важливими та потрібними!

       Не жалійте часу та зусиль для того, щоб допомогти іншим. Спілкуйтеся з колегами та керівництвом навчального закладу, діліться досвідом, страхами й проблемами – у такий спосіб Ви зможете підтримати одне одного. Саме так можна привести до ладу власні думки та переживання і підготуватися до запитів учнів.

  1. Варто говорити про тривожну подію в стінах навчального закладу. Не завжди корисно радити дітям «просто забути про це». Вислухайте те, що говорять учні, проаналізуйте їхні відчуття та досвід. Обговоріть з ними деякі почуття й думки, що цілком природно виникають у них за цих обставин.
  2. Завжди будьте готові до діалогу зі своїми учнями – вони повинні знати, що Ви їх завжди вислухаєте.
  3. Взаємна підтримка ровесників надзвичайно важлива: створюйте можливості для того, щоб учні могли грати та працювати разом.
  4. Переконуйте учнів у тому, що ваше завдання – перетворити навчальний заклад на максимально безпечне місце для їхнього перебування. Батьки чи опікуни теж зроблять все можливе, щоб вони почувалися у безпеці.
  5. Будьте готові до непростих запитань. Людині важко зрозуміти масове знищення чи руйнування – покажіть, що ви теж цього не приймаєте. Спробуйте пояснювати дітям події зрозумілою мовою. Не давайте неправдивих обіцянок чи марних надій, але розкажіть учням, що різноманітні рятувальні організації, міністерства та відомства, військові, поліція роблять все можливе для відновлення миру та порядку.
  6. Підтримуйте учнів у формування позитивних методів подолання стресу та страхів, допоможіть їм обрати найкращі стратегії реагування на ту чи іншу ситуацію. Для цього потрібно з’ясувати, які саме методи та стратегії вже допомагали їм долати свої переживання й страхи в минулому.
  7. Сприяйте відновленню відчуття «нормальності». Будьте спокійні, впевнені, доброзичливі, намагайтеся максимально швидко повернутися до повсякденних справ. Ведіть розмови про труднощі виконання вправ, завдань і т.п., але при цьому уникайте додаткового тиску на дітей
  8. Зберіть максимум інформації про системи переадресації для дітей, які можуть потребувати додаткової допомоги й підтримки. Такі послуги можуть надаватися як на базі навчального закладу, так і спеціалістами державних установ і професійних організацій.
  9. Не забувайте піклуватися про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Адже тільки здоровий вчитель зможе підтримати та допомогти своїм учням. Діти, які бачать навколо себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидко повертаються до звичайного життя.

Підготовлено за матеріалами проекту

 «Впровадження Конвенції ООН про права дитини в Україні»  

 strelka

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПРИ ПОВЕДІНЦІ У ЕКСТРЕМАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ

    Інколи буває, що страх перед терористичним насильством, абсолютно не відповідає реальному ризику піддатися нападу. В результаті  з'являється постійне почуття тривоги, яке може у відповідний момент перерости в жах, а він проявиться у фізичній слабкості, нерухомості або панічній втечі.

    Такий пригнічений стан утруднює пошук виходу з  екстремальної ситуації, викликає почуття безнадійності, веде до відмови від активного опору, і навіть від боротьби за власне життя.

    Проаналізуйте свою поведінку в екстремальній ситуації. Можливо, вона характеризується однією з наступних ознак :

    Дезорганізація поведінки може проявитися в несподіваній втраті раніше набутих навичок, які, здавалося, були доведені до автоматизму. Деякі люди в звичайних умовах проявляють чудеса володіння різними прийомами самооборони, але в екстремальній ситуації раптом, зовсім забувають про них.

    Гальмування дій характеризується тим, що екстремальна ситуація може викликати стан ступора (заціпеніння).

    Підвищення швидкості виражається в мобілізації усіх ресурсів організму на подолання екстремальної ситуації. При цьому спостерігається чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, здійснюються адекватні ситуації дії. Ця форма реагування, звичайно ж, найбажаніша, проте вона з'являється, як правило, тільки за наявності певних навичок і спеціальної підготовки.

    Щоб діяти адекватно в екстремальній ситуації, постарайтеся по можливості дотримуватися наступного плану дій :

  • перш, ніж приймати якесь рішення, проаналізуйте ситуацію, в якій ви опинилися;
  • спробуйте, наскільки це буде можливо, оцінити людину, супротивну вам, звернувши увагу на її фізичні і психічні дані, її настрій і можливі особливості в поведінці;
  • приведіть себе в стан, який дозволить вам не лише діяти, але і думати; визначте тактику своєї поведінки залежно від усього обсягу інформації, що надійшла до вас, і поводьтеся відповідно до неї.

    Багато хто допускає одну з двох помилок - переоцінює свої можливості, або сильно їх занижує. І те, і інше робить вас потенційною жертвою.

    Отже, необхідно уміти розрізняти небезпеки дійсні і уявні, правильно оцінювати людей і контролювати себе. Нарешті. Сумна порада, але психологічно потрібно бути завжди готовим до застосування насильства, що вже саме по собі є ефективним засобом захисту.

    Головне правило - зрозуміти, в яку ситуацію ви потрапили, наскільки реальна загроза фізичного насильства, і чи можна її уникнути.

    Ваше сприйняття буде, передусім, залежати від того, де вам погрожують. Наприклад, якщо це ваша квартира, пам'ятайте, що той, хто погрожує, набагато гірше орієнтується в обстановці, яка вам добре знайома.

    Якщо це приміщення, в якому господарем положення є людина, яка вам загрожує, саме по собі незнання обстановки багато в чому може сковувати ваші дії. Екстремальна ситуація може по-різному сприйматися і на вулиці. У темний час доби будь-яка загроза сприймається серйозніше, ніж вдень.

    Важлива оцінка кількості людей, які реально вам загрожують. Характер взаємовідносин між ними може підказати, хто в групі головний, чи уперше ці люди здійснюють напад або вони діють як злагоджена злочинна група. При безпосередньому нападі слід враховувати власні фізичні можливості.

    Уникайте миттєво реагувати на напад насильницькими діями, особливо якщо злочинці озброєні.

    У такому разі краще не чинити опір, хоча це і не здається гідним виходом з ситуації. Практика показує, що людина, яка зазнала нападу має більше шансів вижити, якщо визнає за злочинцем його перевагу. Перш, ніж що-небудь робити, слід зважити свої реальні можливості і можливі наслідки.

    Постарайтеся не допустити паніки. Для цього необхідно змусити себе деякий час зберігати спокій, вільно і глибоко дихати. Якщо паніка виникла на вулиці, і немає інших загрозливих чинників, спокійно поясніть ситуацію і виведіть людей з небезпечного місця.

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПРИ ТЕРАКТАХ

При захопленні в заручники

    На жаль, ніхто з нас не захищений від ситуації, коли ми можемо опинитися в заручниках у терористів. Але все таки є декілька універсальних правил.

    Постарайтеся дотримуватися спокою і не показувати свого страху. Не чиніть терористам опору, не намагайтеся вступати з ними у бесіду, не прагніть розжалобити їх або відрадити від виконання наміченого ними плану. Виконуйте їх вимоги і не реагуйте на їх дії відносно інших заручників.

    Не порушуйте встановлених терористами правил, щоб не спровокувати погіршення умов вашого утримання. Не слід, наприклад, пробувати зв'язатися з рідними або правоохоронними органами. Якщо про це стане відомо вашим викрадачам, вони сприймуть це як непокору і, як мінімум, зроблять режим вашого утримання жорсткішим.

    Може настати такий момент, коли турбота про стан власного духу і тіла стане здаватися вам безглуздою.

    Проте, в такій ситуації дуже важливо не забувати про особисту гігієну, робити фізичні вправи. Не можна дозволяти собі зосереджуватися на переживаннях.

    Способів відволіктися існує немало: намагайтеся придумати собі яку- небудь гру, згадувати напівзабуті вірші, анекдоти тощо. Для вірян великою підмогою є молитва.

    Перебування в заручниках завдає психічної травми навіть дуже стійким людям. Звільнених нерідко обтяжують відчуття провини і сорому, втрата самоповаги, різного роду страхи.

    Пам'ятайте, що це нормальна для колишніх заручників реакція. Для повернення до нормального життя потрібно досить тривалий період.

    Заручники, зазвичай, знаходяться в умовах різкого обмеження свободи переміщення і відсутності засобів зв'язку.

    Вони не мають в розпорядженні інформації про те, що відбувається у зовнішньому світі, як розвиваються події навколо захоплення. Це ускладнює ухвалення рішень.

    Якщо заручникові дозволили вступити в контакт з рідними, слід заспокоїти близьких і попросити прикласти максимум зусиль для звільнення. Також при розмові з родичами потрібно пояснити, якщо ви маєте таку інформацію, які вимоги викрадачів.

Рекомендації до дій при захопленні.

    Коли відбувається захоплення заручників слід пам'ятати, що:

    Тільки у момент захоплення заручників є реальна можливість утекти з місця події.

    Налаштуйтеся психологічно, що вмить вас не звільнять, але пам'ятаєте, що звільнять вас обов'язково.

    Ні в якому разі не можна кричати, висловлювати своє обурення.

    Якщо почався штурм, необхідно впасти на підлогу і закрити голову руками, намагайтеся при цьому зайняти позицію чимдалі від вікон і дверних отворів.

    Тримайтеся чимдалі від терористів, тому що при штурмі по них стрілятимуть снайпери.

    Якщо ви отримали поранення, головне - постаратися зупинити кровотечу, перев'язавши рану. Надайте допомогу тому, хто поруч, але в скрутнішому становищі.

    Не слід брати в руки зброю, щоб вас не переплутали з терористами. Не намагайтеся самостійно учинити опір терористам.

    Якщо на вас повісили бомбу, треба без паніки голосом або рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб.

    Фіксуйте в пам'яті усі події, які супроводжують захоплення. Ця інформація буде дуже важлива для правоохоронних органів.

Якщо в заручниках ваш родич

    У разі, якщо ви дізналися про захоплення близької людини, негайно телефонуйте в міліцію. До звільнення заручників підходять дуже серйозно, залучаючи професіоналів з МВС з їх унікальними технічними засобами. Попередня підготовка до операції триває від декількох годин до декількох днів. Це залежить від тієї швидкості, з якою бандити висувають свої вимоги, і від родичів жертви - наскільки швидко вони звернуться в міліцію і як поведуться надалі.

    Справа ускладнюється, якщо родичі самостійно намагаються відкупитися від бандитів або ведуть "подвійну гру".

    Коли шантажисти висунуть які-небудь вимоги, передусім, переконайтеся, що заручник живий і неушкоджений. Побачитися із захопленим вам навряд чи дозволять, але поговорити з ним по телефону необхідно. При цьому злочинцям потрібно твердо дати зрозуміти, що ні про які переговори не може йтися, поки ви не переговорите з родичем. Під час розмови необхідно переконатися, що на іншому кінці дроту дійсно та людина, про яку йде мова.

    Можливо, зв'язок буде неякісним, але вам треба отримати інформацію від того, з ким ви говорите, яка доведе, що це дійсно ваш близький. Це також важливо, щоб переконатися, що ви розмовляєте з людиною, а не з магнітофонним  записом.  Пам'ятайте,  що  під  час  бесіди  не  можна  навіть натяками намагатися отримати інформацію про того, хто захопив родича, і де його тримають. Ця непотрібна цікавість може коштувати заручникові життя.

    Дуже важливий психологічний аспект вашої розмови. Вам потрібно заспокоїти заручника, пообіцявши зробити усі можливі заходи, щоб звільнити його в найкоротші терміни. Поцікавтеся, як з ним поводяться, чи все в порядку з його здоров'ям. Переконайте родича в тому, що не варто робити самостійних активних дій, щоб не загострити ситуацію.

    Після того, як ви переконалися в тому, що говорите дійсно зі своїм близьким, уважно вислухайте вимоги загарбників. Незалежно від того, якими будуть ці вимоги, постарайтеся попросити про тимчасове відстрочення. Мотивуйте це прохання, наприклад, відсутністю на даний момент фінансових коштів або можливості виконати платіж. Якщо переговори йдуть при особистій зустрічі, попросіть повторити її, якщо по телефону - передзвонити. Врахуйте, що отримане вами відстрочення буде зовсім незначним.

    За цей час вам слід терміново вирішити, що робити: або виконати умови шантажистів, або звертатися в правоохоронні органи.

    Якщо ви наважилися звернутися по допомогу до фахівців, необхідно робити це відразу, оскільки і розробка плану операції, і узгодження ваших дій із спецслужбами, і підготовка групи захоплення потребує часу. Краще всього повідомити спецслужбам по телефону, оскільки злочинці можуть в цей час спостерігати за вами. Проте для страховки використайте не той телефон, на який вам дзвонили шантажисти.

    Морально приготуйтеся, що при повторному дзвінку загарбники можуть заявити вам, про впевненість в тому, що ви звертались в правоохоронні органи по допомогу. Найчастіше злочинці лише намагаються узяти вас на переляк і змусити відмовитися від звільнення вашого близького за допомогою спецслужб. В цьому випадку відповідати "не дзвонили" потрібно чітко і ясно, щоб у загарбників не було і тіні сумніву відносно щирості вашої відповіді.

    При залученні до операції спецслужб виконуйте їх вказівки, намагайтеся мінімально проявляти ініціативу. Дійте за розробленою  і  затвердженою схемою. І намагайтеся виторгувати додатковий час. Він дозволить якісніше підготуватися до звільнення заручника. Якщо ви вимушені зустрітися із злочинцями, щоб передати їм те, що вони вимагають, заручіться гарантією, що заручникові нічого не загрожуватиме. Часто, отримавши потрібне, терористи розправляються із заручником, щоб той не видав їх.

    Краще всього, щоб під час передачі обіцяного терористам, ви змогли переконатися, що заручник вже доставлений у безпечне місце і йому нічого не загрожує. В крайньому випадку, це має бути взаємообмін. Зрозуміло, що саме викрадачі володіють ініціативою, проте ваша тверда поведінка в цьому питанні тільки підвищить шанси на те, що ситуація вирішиться благополучно. Як тільки ви передали потрібне шантажистам, постарайтеся якнайскоріше утекти з місця зустрічі і відірватися від злочинців.

Психологія заручника

    Людина, що опинилася в заручниках, спочатку не може повірити в те, що це сталося. Подія здається йому поганим сном, проте, незважаючи на це, треба відразу    суворо  дотримуватися  правил,  які  дозволять  вам  зберегти  життя  і здоров'я, - і своє, і чуже.

    Під час захоплення важливо не втратити розум. У деяких  заручників може виникнути некерована реакція протесту проти здійснюваного насильства. У такому разі людина намагається бігти, навіть коли це безглуздо, кидається на терористів, бореться, намагається вихопити у бойовиків зброю. Заручника, що збунтувався, терористи, як правило, вбивають, навіть якщо не планували вбивств і розраховували тільки шантажувати владу.

    Після першого такого вбивства ситуація міняється. Провина терористів перед законом зросла - вони вже почувають себе приреченими і стають жорстокими. У свою чергу заручники, побачивши свою цілком вірогідну долю, отримують найсильнішу психічну травму. Їх психіку починає руйнувати жах.

    У разі, якщо ви вже захоплені, і можливість бігти, яка, як правило, є тільки в перший момент, пропала, не треба проявляти ніякої активності. Терористи, як правило, знаходяться в стані найсильнішого стресу. Нерідко багато хто з них уперше опиняється в такій ситуації, їх нервова система перенапружена, а психіка працює на межі. Вони теж бояться, і їх страх виливається в агресію.

    Активна поведінка заручників може злякати терористів, і у відповідь вони проявлять жорстокість. Чим менше у них страху, тим менше буде і агресії. На кожен значний рух, який ви збираєтеся зробити, слід просити дозволу. Якщо хтось із заручників, навіть з кращих мотивів, проявляє активність, його необхідно заспокоїти, утримувати, не давати кричати і лаятися.

    З перших днів у заручників починається процес адаптації - пристосування до абсолютно ненормальних умов існування. Проте дається це ціною психологічних і тілесних ушкоджень. Швидко притупляється гострота відчуттів і переживань, таким чином, психіка захищає себе. Те, що обурювало або приводило у відчай, сприймається, як повсякденність. Головне при цьому - остаточно не втратити людське обличчя. Як утриматися?

    Багато експертів відмічають, що ті нещасні люди, з якими в заручниках опинилися їх діти, як правило, виявляються позбавлені від розпаду і втрати людської особистості. По можливості не замикайтеся в собі, постарайтеся придивитися до інших людей, з'ясувати, чи не потрібна комусь допомога. Навіть дрібниця - розуміючий погляд, слово підтримки - сприятиме тому, що між вами виникне контакт. Якщо людина відчуває підтримку, і їй , і усім, хто поряд з нею, стає краще. Це перший крок до вашого порятунку.

    Зверніть увагу на людей, які впали в ступор : не намагайтеся вивести їх з цього стану - краще, якщо буде можливість, нагодувати їх, напоїти, допомогти влаштуватися зручніше.

    Проте, заручникам, як правило, не вдасться уникнути апатії і агресивності, що виникають у них досить скоро. Якщо умови утримання суворі, то вже через кілька годин хтось із заручників починає злісно лаятися з сусідами, іноді навіть зі своїми близькими. Така агресія допомагає знімати емоційне перенапруження, але в той же час виснажує людину.

    Апатія - це теж спосіб відмежуватися від страху і відчаю. Але і апатія нерідко уривається спалахами безпорадної агресивності. Повністю цього не уникнути.

    Проте, можна і необхідно уникати пробудження садизму - прагнення в "праведному гніві" покарати кого-небудь слабкого, безглуздого, того, хто захворів з власної вини, або хто робить щось не те чи не так.

    Остерігайтеся приєднуватися до проявів садизму своєрідних лідерів, які можуть виділитися з числа заручників, - психологічні наслідки цього можуть переслідувати вас довгі роки.

    Заручники іноді можуть зробити ще одну серйозну помилку. У свідомості людини може виникнути уявлення, що все не так жахливо, і потрібно тільки, з одного боку, зрозуміти терористів, а з іншої - сльозами пробудити в них співчуття.

    Проте це шкідлива ілюзія. Симпатії до терористів можуть стати вашим першим кроком до зради по відношенню до інших заручників і втрати особистості. Не думайте, що хоч на хвилину бойовики при цьому стануть сприймати вас якось по-новому. Ситуація, в якій ви опинитеся, стане, за великим рахунком, ще жахливішою.

    Постійна загроза життю і усвідомлення своєї безпорадності можуть привести до розвитку і інших явищ. Може здаватися, що ви чуєте звуки штурму, що начебто почався, голоси відсутніх людей, бачите щось дивне в темряві. Проте це не ознака божевілля, а розлад, який пройде не пізніше ніж через два тижні після звільнення.

Після звільнення

    Як відмічають фахівці, іноді не лише люди, що побували в заручниках, але і свідки терористичних атак потребують допомоги психологів. Щоб полегшити повернення до нормального життя і перших , і других, їх родичам і знайомим рекомендується дотримуватися наступних правил.

    Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.

    Не слід намагатися швидко перевести увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати, що з нею дійсно щось сталося, повинна виразити свою реакцію.

    Навіть, якщо людина говорить, що вона у повному порядку, це може означати, що невирішена психологічна проблема поглиблюється і потім обов'язково проявиться знову.

    Не заважайте людині "виговориться". Не треба її зупиняти, навіть якщо вона знову і знову розповідає свою історію по черзі усім членам сім'ї і знайомим.

    Під час розповіді заохочуйте вираження почуттів. Якщо оповідач починає плакати - не зупиняйте його, дайте виплакатися. При цьому краще обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поряд з нею - близькі люди.

     Чоловіки в таких випадках часто виражають свою реакцію у  вигляді гніву. Не заважайте виплеснути цей гнів. У такому разі дуже корисно, якщо людина жестикулює, тупає, або б'є кулаками подушку.

   Не можна надовго залишати потерпілого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.


ІІ. ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС РАПТОВОГО АРТОБСТРІЛУ:

     Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шерех), а через 2-3 секунди - вибух, відразу падайте на землю.

    Не панікуйте: вже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів досить далеко від вас, а ті секунди перед вибухом лише підтвердили досить безпечну відстань.

  Проте наступний снаряд полетить ближче до вас, тому замість самозаспокоєння швидко і уважно озирніться навкруги: де можна сховатися надійніше?

    У разі, якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі або трамваї - слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги в напрямі "від будівель і споруд" і залягти на землю.

    Озирніться і очима пошукайте надійніше укриття неподалік. Перебігати слід короткими швидкими кидками відразу після наступного вибуху.

   Якщо перші вибухи застали вас в дорозі на власному автомобілі - не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втекти від обстрілу: ви ніколи не знатимете, в який бік перенесеться вогонь, і чи не почнеться далі обстріл, скажімо, з мінометів.

     Крім того, бензобак вашого авто додає небезпечного ризику обгоріти.

     Тому знову-таки: негайно зупиняйте машину і швидше шукайте укриття.

Не підходять для укриття:

    Під'їзди будь-яких будівель, навіть невеликі прибудовані споруди. Від багатоповерхових і багатоквартирних будинків взагалі слід відбігти хоч би на 30-50 метрів.

     Місця під різною технікою (скажімо, під вантажівкою або під автобусом). Звичайні ЖЭКівські підвали будинків. Вони абсолютно не пристосовані для укриття під час авіанальотів або ракетно-артилерійського обстрілу (йдеться про слабкі перекриття, відсутність запасних виходів, вентиляції тощо). Є великий ризик опинитися під масивними завалами. Захаращення таких підвалів може призвести до моментальної пожежі або задимленості.

     Ніколи не слід ховатися назовні під стінами сучасних будівель! Нинішні бетонні "коробки" не мають найменшого запасу міцності і легко розсипаються (чи "складаються") не лише від прямого попадання, але і навіть від сильної вибухової хвилі: є великий ризик зсувів і завалів.

     Не можна також ховатися під стінами офісів і магазинів : від вибухової хвилі згори падатиме багато скла; це не менш небезпечно, чим металеві осколки снарядів.

     Іноді люди інстинктивно ховаються серед будь-яких штабелів, в місцях, закладених контейнерами, заставлених ящиками, будматеріалами тощо (спрацьовує підсвідомий рефлекс: сховатися так, щоб не бачити нічого).

     Ця помилка небезпечна тим, що навколо вас можуть бути легкозаймисті предмети і речовини : виникає ризик опинитися серед раптової пожежі.

     Іноді люди з переляку стрибали в річку, в ставок, фонтан тощо. Вибух бомби або снаряда у воді навіть на значній відстані дуже небезпечні: сильний гідроудар і , як наслідок , важка контузія.


Можна сховатися в наступних місцях:

    У спеціально обладнаній захисній споруді (бомбосховищі), - якщо пощастить. Від звичайного ЖЭКівського підвалу справжнє бомбосховище відрізняється товстим надійним перекриттям над головою, системою вентиляції і наявністю двох (і більше) виходів на поверхню.

       У підземному переході.

       У метро (ідеально підходить).

       У будь-якій канаві, траншеї або ямі.

      У широкій трубі водостоку під дорогою (не варто лізти занадто глибоко, максимум на 3-4 м).

       Уздовж високого бордюру або фундаменту огорожі;

     У дуже глибокому підвалі під капітальними будинками старої забудови (бажано, щоб він мав 2 виходи).

       У підземному овочесховищі, силосній ямі тощо.

     У оглядовій ямі відкритого (на повітрі) гаража або станції технічного обслуговування.

    У  каналізаційних  люках  поряд  з  вашим  будинком,  це  дуже  хороша схованка (але чи вистачить у вас сил швидко відкрити важку залізяку? ) Важливо також, щоб це була саме каналізація або водопостачання - ні в якому разі не газова магістраль!

   У ямах - "воронках", що залишилися від попереднього обстрілу або авіанальотів.

    У гіршому разі - коли в полі зору немає укриття, куди можна перебігти одним швидким кидком - просто лягайте на землю і лежіть, закривши голову руками!

     Переважна більшість снарядів і бомб розриваються у верхньому шарі грунту або асфальту, тому осколки у момент вибуху розлітаються на висоті не менше 30-50 см над поверхнею.

   Отже, загальне правило: ваше укриття має бути хоч мінімально поглибленим і, в той же час, повинне знаходитися чимдалі від споруд, які можуть звалитися на вас згори при прямому попаданні, або можуть спалахнути. Ідеальний захист дає траншея або канава (подібна до окопу) глибиною 1-2 м, на відкритому місці.

    Сховавшись в укритті, лягайте і обхопіть голову руками. Трохи відкрийте рот - це убереже від контузії при близькому розриві снаряда або бомби. Не панікуйте.

    Займіть свою психіку чимось. Можна рахувати вибухи: знайте, що максимум після 100-го вибуху обстріл точно закінчиться. Можна спробувати подумки рахувати хвилини.

    По-перше, це відволікає. По-друге, так ви зможете орієнтуватися в ситуації: артилерійський обстріл не триває вічно, максимум - двадцять хвилин; авіаналіт - значно менше.

     У наш час не буває довгих бомбардувань, великі групи бомбардувальників не застосовуються.

     Після закінчення обстрілу (бомбардування), залишаючи місце притулку, не давайте собі розслабитися.

     Тепер уся ваша увага має бути сконцентрована собі під ноги! Не піднімайте із землі ніяких незнайомих вам предметів: авіабомба, ракета або снаряд могли бути касетними!

     Бойові елементи часто розриваються при падінні, але можуть вибухнути пізніше, в руках - від щонайменшого руху або дотику. Уся увага - дітям і підліткам : не дайте їм підняти що-небудь з-під ніг!


 

 strelka

Stop na sayt

     Жорстоке поводження з дітьми і зневага до їхніх інтересів можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть - причина смерті.

     Фізичне насильство – нанесення дитині батьками чи особами, які їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

     Найчастіше тільки цей тип насильства ми вважаємо справжнім насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильницькі дії або стаємо жертвами цих дій.

Виявляється, насильство - це ще й:

  • погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
  • невиразні погрози, як-от: «Ти в мене дограєшся!»;
  • погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
  • заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб «помститися» партнеру);
  • ламання та знищення особистих речей;
  • використання брутальних слів, лайка;
  • принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
  • контролювання обмеження в спілкуванні, стеження;
  • заборона лягати спати або насильне позбавлення сну;
  • звинувачування в усіх проблемах;
  • принижування думок, почуттів, дій;
  • поводження з ним /нею/ як зі служницею;
  • повне ігнорування.

Насильством щодо дітей, крім вище зазначеного, слід вважати:

  • нехтування дитиною;
  • нехтування обов'язками стосовно дитини;
  • відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічна ізоляція);
  • недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
  • втягування дитини в з'ясування стосунків між батьками та використовування її з метою шантажу;
  • недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;
  • використання алкогольних напоїв (наркотиків) до втрати самоконтролю над діями;
  • нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

     Нескладно помітити, що все ці явища не рідкість у наших сім'ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Так поведінка стала для нас звичайною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

     Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою позицію, їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не залишаються при цьому сторонніми спостерігачами.

Шановні батьки, ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють, що:

1)  насильство - це засіб розв'язування конфліктів або отримання бажаного.

Ці навички вони переносять в оточення спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні й близькі стосунки, у свою сім'ю та на своїх дітей.

2)  негативні форми поведінки в суспільстві - найвпливовіші.

Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з оточуючими. Вони не знають про те, що можна домагатися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3)  довіряти людям, особливо дорослим - небезпечно.

У своїх сім'ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4)  свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.

Дитина не може відкрито виявити свої справжні почуття в сім’ї, тому що або до неї просто нікому не має справи, або за це вона отримає якесь покарання.

Дієві тільки негативні почуття - вони привертають увагу, піднімають авторитет - тому тільки їх і варто проявляти.

 В результаті дитина:

  • або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;
  • або керується принципом - мовчи, терпи і принижуйся.

     У сім'ях, де в стосунках із дітьми переважають суворий контроль, нехтування дитячими потребами, тиск, агресія у стосунках, завжди є ризик суїциду з летальним кінцем, а дитина зростає або зі зниженим порогом чутливості, байдужою та жорстокою, або забитою, такою, що не вміє постояти за себе і весь час перебуває у стані глибокого занепокоєння й приниження. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати.

     Ми весь час маємо пам'ятати, що дитина - це наше дзеркало, дзеркало наших сімейних відносин і родинних традицій!

 strelka

 

Що таке торгівля людьми

torgivlya 1

Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення МОМ, понад 230 000 українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.

     Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

     З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

  • 394
  • 5168

strelka

12

 

 

  • 5259

 

strelka

123

  • 5209

strelka

 123

  • 4856

strelka

 

Вгору