Пізнай самого себе

  • 2982

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ»

 

Семінар - практикум

 « ПІЗНАЙ САМОГО СЕБЕ»

 
 

 

Вихователь гуртожитку:

Вороніна В.В.

 
 

 

                                                 Ти знаєш, що ти – людина.
                                                 Ти знаєш про це чи ні?
                                                 Усмішка твоя – єдина,
                                                 Мука твоя – єдина,
                                                 Очі твої – одні.

                                                                     В.Симоненко

 

     МЕТА: розкрити поняття «самопізнання»,  «самореалізація», «Я концепція», формувати здатність критично оцінювати свої риси характеру, розвивати навички самоаналізу, самовдосконалення.

 

План :

  1. Що означає «Пізнати себе?»
  2. Навіщо людині потрібно  пізнавати саму себе?
  3. Якими способами необхідно пізнавати себе?
  4. Практичне завдання «Хто ви?
  5. Література

 1.     Що означає «Пізнати себе?

     Для того щоб стати моральною і вихованою людиною, необхідно добре знати самих себе: і те добре, що є в нас, і наші недоліки. Крім того, треба знати або хоча б уявляти, якими ви хотіли б або вважали за необхідне стати, до чого ви прагнете, що для вас означає, наприклад, поняття «моральна людина». Тільки в такому випадку, порівнявши себе з вашим ідеалом, ви зможете побачити, що вам слід вдосконалювати в собі, й визначити, як це слід робити. Шлях до самопізнання в кожного свій. Самопізнання – це вивчення особистістю власних психічних і фізичних особливостей самого себе. Воно починається в дитинстві і триває все життя. Формується поступово в міру відображення як зовнішнього світу, так і пізнання самого себе. Людина може самовдосконалитися лише тоді, коли, спостерігаючи за собою, намагається сформувати самооцінку. Психологічне поняття “Я - концепція” – це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов’язаних з їх оцінкою; це переконання, тенденція поведінки, набір установок, спрямованих на самого себе. Установки, спрямовані на самого себе, містять: - образ “Я” – уявлення індивіда про себе (я щасливий, я оптиміст, я дратівливий і т.ін.); - понтенційну реакцію поведінки та конкретні дії, які можуть бути викликані образом “Я”. В “Я – концепції” запрограмовано, якою повинна бути поведінка людини. Наприклад: якщо в моєму "Я" запрограмовано, що я доб’юся успіху , то я можу подолати всі спокуси розваг, свою слабкість і лінощі, щоб ствердити своє “Я”. Якщо ж моєму “Я” нерідко записано, що мене очікує поразка , то мені важко в цій ситуації добитися успіху. “Я- концепція” формується під впливом:

- минулого досвіду;                                                              

- успіхів та невдач;

- ставлення до нас людей, особливо в дитячі роки;

- власної зовнішності.

     Ці компоненти контролюють образ власного '"Я" .Образ власного “Я”– ключ до особистості та її поведінки. Образ власного “Я” визначає і діапазон можливостей людини-те, що вона в змозі чи не в змозі здійснити. Розширюючи діапазон образу, людина розширює для себе і сферу можливого. Створення адекватного, реалістичного уявлення про самого себе ніби наділяє людину новими здібностями, талантами. Численні експерименти абсолютно чітко продемонстрували, що як тільки змінювалась “Я – концепція”, проблеми та задачі, пов’язані з нею вирішувалися швидко та без надмірних зусиль. “Я-концепції” відкриває простір для суттєвих змін якостей людини, завдяки наступним важливим умовам: 1. Всі наші дії, почуття, вчинки завжди узгоджуютьсяз «Я-концепцією». Змінюючи «Я-концепцію», ми змінюємо себе, своє життя. 2. Уявлення себе дійсно можна змінити.

2.     Навіщо людині потрібно пізнати саму себе?

     За загально буддистським світоглядом, першою з трьох основних отрут, через які виникають усі страждання і помилки людини в житті, є незнання її про свою власну природу. В давнину на храмі Аполона в Дельфах було накреслено вислів: «Пізнай самого себе». Вважалося, що цей вислів було передано від древньогрецького бога Зевса своєму синові Аполону, який, згідно з міфами, і заснував цей храм.. а оракул дельфійського храму в свою чергу провіщав істину, передану від богів людям. Філософ Сократ після відвідування дельфійського храму взяв цей вислів за основу свого філософського пізнання. Минуло чимало років з тих пір. Однак ставлення людини до свого місця в світі сьогодні далеко від сократівського. Небагато людей в усі часи були готові погодитися з тим фактом, що вони самі творять своє власне життя. Чому ж важко прийняти людині всю міру відповідальності за себе, звернутися передусім до самого себе? Коріння  такої загальної нелюбові до поняття відповідальність широке і йде глибоко в людську історію.

     Самопізнання – це відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей і тих задатків, які потім шляхом самовиховання людини зможе перетворити в здібності, а талант – в стійку рису характеру. Сьогодні вислів «Пізнай себе» трактують по-іншому: пізнай своє призначення, відкрий свої можливості, передбач свою поведінку. Основнє правило самопізнання – шукати в собі істинне «Я». Все в собі пізнати неможливо, вірніше важко. Однак в багатьох випадках педагог може допомогти учневі, якщо відкриє йому шлях до самопізнання. Важливим етапом в процессі самопізнання є самовизначення своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей і таланту.

     Раніше уявлення людей зводилося до постулату: «шукай ворогів своїх зовні себе. Май надію на милість вищіх сил не намагайся щось змінити у свєму житті. Бо все є провидіння, від тебе мало що залежить». Рок, доля – похідні такого трактування людського існування. Звичайно міркувати про те правильно чи ні, і що є істина в останній інстанції – суперечливо. Спрямований в свій бік негатив людина сприймає як несправедливість і відчуває власне безсилля щось змінити в кращу сторону. Взагальному і цілому, такий підхід по-іншому можна назвати позицією жертви. Жертви, яка звикла плакати,  скаржитися і шукати ворогів навколо себе. Для неї світ сповнений небезпек і ворогів, будь-яка невідповідність особистих планів життєвим обставинам - є підступом фатуму, несправедливості і горезвісного закону підлості. Така ось безрадісна картина, що склалася в голові з народження. Все це результат загальної омани відносного місця людини в навколишньому світі. Навпаки, іноді зустрічаються ті, хто хоча б частково приймає постулат про відповідальність і особистий вибір за власне життя. І готовий дивитися на навколишній світ як на відображення особистого внутрішнього світу соїх поглядів на нього, і людей в ньому. Хоча, звичайно, перша категорія є домінуючою. А навіщо людині потрібно пізнати саму себе? Перш за все, це допомагає визнати відповідальність за власне життя. З позиції відповідальності людини вже легше розглядати життя як наслідок думок, закладених з дитинства програм, установок і догм. Життя – як відображення того, що людина всередині самої себе готова отримувати від нього, до чого вона внутрішньо налаштована, відносно чого упереджена і на які реакції запрограмована. Повноцінність і спроможність такого підходу підтверджується практикою. І той, хто, долаючи власний опір здатний взяти на себе відповідальність за своє життя, бачить у навколишній дійсності не загрози і перешкоди, а нові можливості, в собі – творця власного життя. Повторимо давньогрецький вислів: «Пізнай самого себе». Зніміть з себе маску жертви. І як тільки буде зроблений цей перший крок – покладена на власні плечі відповідальність за своє життя – розчиниться в небуття жертовність. Але ніхто, крім самої людини, не визначає якість її життя.

3.       Якими способами необхідно пізнавати себе.

     Самопізнання – це процес, представлений у вихгляді послідовних дій: так наприклад: виявляється якась риса характеру, вона фіксується у свідомості, аналізується оцінюється й приймається. Якщо людина дуже емоційна, самопізнання може перейти в самокопання. Самопізнання пов’язане з самооцінкою. У психології називається три мотива для звернення людини до самооцінки:

  1. Розуміння себе (пошук точних знань про себе).
  2. Підвищення власної значущості (пощук сприятливих знань про себе).
  3. Самоперевірка  (само віднесення власних знань про себе з оцінками своєї значущості оточуючими).

     Рівень самооцінки пов'язаний з задоволеністю або незадоволеністю людини самим собою, своєю діяльністю. При цьму адекватна самооцінка відповідає реальним можливостям людини: взавищеною, або заниженою – вони спотворюються. Самооцінку можна виділити такою формулою: Самооцінка = успіх/ домагання. Тобто, підвищити самооцінку можна або домігшись чогось (збільшивши успіх), або зниживши вимоги до ідеалу (домагання). При цьому, однак, вважається, що людина не може повність відмовитися від домагань.

     До найбільш поширених способів самопізнання відносяться:

  • Самоспостереження. Здійснюється шляхом спостереження за собою, своєю поведінкою, подіями внутрішнього світу.
  • Самоаналіз. Те, що виявляється за допомогою самоспостереження, піддається аналізу, в ході якого-небудь риса особистості чи поведінкова характеристика розділяється на складові її частини, встановлюються причинно-наслідкові зв'язки, людина розмірковує про себе, про даному конкретному якості. Наприклад, виявивши в собі ознаки сором'язливості, можна спробувати відповісти на питання: чи завжди це проявляється? Сором'язлива Чи я в спілкуванні з близькими людьми? Проявляю Чи я сором'язливість, відповідаючи урок? А в спілкуванні з незнайомими людьми? З усіма чи що? Чим це викликано? Приміром, причиною сором'язливості дорослої людини може бути затаєна образа, пережита в дитинстві як результат насмішок.
  • Порівняння себе з деякою "міркою". Людям властиво порівнювати себе з іншими людьми, або з ідеалами, або з прийнятими нормативами. Таке порівняння здійснюється за допомогою свого роду шкали, полюсами якої є протилежності, наприклад: розумний - дурний, добрий - злий, справедливий - несправедливий, уважний - неуважний, працелюбний - ледачий.
  • Моделювання власної особистості. Здійснюється шляхом відображення окремих властивостей і характеристик своєї особистості, своїх відносин з іншими за допомогою знаків і символів. Наприклад, можна, позначивши гуртками себе та інших значущих людей, спробувати прописати і осмислити зв'язки між собою та іншими: симпатії, антипатії, домінування, підпорядкування, конфлікти і т. д.
  • Усвідомлення протилежностей в тій або іншій якості або поведінкової характеристиці. Цей спосіб застосовується на більш пізніх етапах процесу самопізнання, коли деяка особистісна характеристика уже виділена і проаналізована. Суть тут полягає в тому, що особистість людини, її окремі якості одночасно мають позитивні і негативні сторони. Знаходження позитивної сторони якості, яке спочатку сприймається як негативне, зменшує болючість його прийняття. Самопринятие ж - важливий момент самопізнання, також воно є відправною точкою для саморозвитку та самовдосконалення.

     Найбільш широким і доступним способом самопізнання вважається пізнання інших людей. Даючи їм характеристики, розбираючись в мотивах їхньої поведінки, ми порівнюємо себе з іншими, а це дає можливість зрозуміти свою відмінність від інших і те, в чому конкретно воно полягає.

     До засобів самопізнання відносяться:

  • Самозвіт, в тому числі у формі щоденника.
  • Перегляд фільмів, спектаклів, читання художньої літератури. Звертаючи увагу на психологічні портрети героїв, їхні вчинки, стосунки з іншими людьми, людина вільно чи мимоволі порівнює себе з цими героями, а письменники (особливо класики) вважаються неперевершеними психологами.
  • Вивчення психології, зокрема таких її розділів, як психологія особистостісоціальна психологія.
  • Використання психологічних тестувань; при цьому краще користуватися серйозними, апробованими тестами, уважно читаючи інструкції та способи інтерпретації. Якщо можливо, інтерпретацію краще здійснити спільно з фахівцем-психологом.

     До спеціальних засобів пізнання себе ставляться різні сучасні форми роботи психолога:

  • індивідуальне консультування, при якому психолог будує роботу з пацієнтом таким чином, щоб той максимально розкрився, зрозумів свої проблеми, знайшов внутрішні ресурси для їх вирішення;
  • робота в групі соціально-психологічного тренінгу. Тут контакт будується так, що група сприяє інтенсифікації процесів пізнання інших і себе.

     Самопізнання пов'язано з самооцінкою особистості. У психології називаються три мотиви для звернення людини до самооцінки:

  1. Розуміння себе (пошук точних знань про себе).
  2. Підвищення власної значущості (пошук сприятливих знань про себе).
  3. Самоперевірка (співвіднесення власних знань про себе з оцінками своєї значущості оточуючими).

     Рівень самооцінки пов'язаний з задоволеністю або незадоволеністю людини самим собою, своєю діяльністю. При цьому адекватна самооцінка відповідає реальним можливостям людини; в завищеною або заниженою - вони спотворюються.

Самооцінку можна виділити такою формулою:

самооцінка = успіх / домагання

     Тобто, підвищити самооцінку можна, або домігшись чогось (збільшивши успіх), або знизивши вимоги до ідеалу (домагання). При цьому, однак, вважається, що людина не може повністю відмовитися від домагань.

4.     Практичне завдання «Хто ви?»

Тест рисунок человека из геометрических фигур.

  

     Целью теста является определение индивидуальных типологических характеристик человека на основе соотношения геометрических фигур в рисунке, а также графических особенностей его выполнения. Способ рисования человечков из геометрических фигур использовался в психологии давно.Некоторые считают, что он был предложен графологом из Сан-Франциско Э. Махони. Но данных подтверждающих это, к сожалению, не было найдено. Систематическое изучение результатов, получаемых

     Инструкция: нарисуйте человечка из десяти геометрических фигур — треугольника, круга и квадрата. Фигуры можно увеличивать или уменьшать в размере, накладывать друг на друга. Важно, чтобы они все использовались в рисунке, то есть нельзя нарисовать человечка из 10 квадратов, 10 треугольников или 10 кругов.

     Обработка данных: подсчитайте сколько у вас получилось треугольников, кругов и квадратов в рисунке человечка, и запишите это количество трёхзначным числом, например: треугольников - 3, кругов – 2, квадратов - 5. Получается число: 325 . Таким образом, мы получаем трехзначное число, которое обозначает «формулу рисунка».

     На основании различий в предпочтениях геометрических фигур при выполнении рисунков человечков образуется восемь основных типов( или групп) и 63 подтипа.

     Если у вас получилось число из этого ряда: 901, 910, 802, 811, 820, 703, 712, 721, 604, 613, 622, 631, 640 - вы относитесь к Типу 1 «Руководитель».

Числа: 505, 514, 523, 532, 541, 550 - Тип 2 «Ответственный исполнитель».

Числа: 406, 415, 424, 433, 442, 451, 460 - Тип 3 «Тревожно-мнительный».

Числа: 307, 316, 325, 334, 343, 352, 361, 370 - Тип 4 «Ученый».

Числа: 208, 217, 226, 235, 244, 253, 262, 271, 280 - Тип 5 «Интуитивный».

Числа: 109, 118, 127, 136, 145, 019, 028, 037, 046 - Тип 6 «Изобретатель, конструктор».

Числа: 550, 451, 460, 352, 361, 370, 253, 262, 271, 280,154, 163, 172, 181, 190, 055, 064, 073, 082, 091 - Тип 7 «эмотивный».

Числа: 901, 802, 703, 604, 505, 406, 307, 208, 109 - Тип 8 «противоположный эмотивному».

     Некоторые комментарии к психологическому портрету можно сделать и по особенности изображения человечков:

• маленький размер рисунков может быть связан с утомленностью, скованностью, дискомфортом;

• усиленная штриховка — с внутренним напряжением, подозрительностью, иногда с состоянием
предзаболевания;

• прорисовка лица связана чаще с повышенной общительностью, а отсутствие ее — со сложностями в общении, которое целесообразно выяснить;

• наличие «шеи» у человечка свидетельствует часто о высокой ранимости человека, которая затрудняет общение и от которой целесообразно избавиться;

• наличие квадратных карманов на теле человека может свидетельствовать о повышенной заботе по отношению к детям;

• наличие круглых «пуговок» — о сочувственной заботе к старшим близким;

• наличие «треугольников» — о необходимости сделать какое-либо распоряжение, указания.

 

 

 Вихователь гуртожитку:                                     В.В.Вороніна

Вгору